Тест драйв Toyota Land Cruiser Prado –

10

“Ступінь відповідності”
09 березня 2018

Розповісти під ВКонтакте Розповісти у Facebook Розповісти в Google Розповісти в Twitter Розповісти в Однокласниках

Про Toyota Land Cruiser Prado

По-русски

Тойота Ленд Круізер Прадо

Тест-драйвів 9 (всі тести) Двигунів 4 (відкрити) Комлектацій 10 (відкрити) Останнє покоління J150 рестайлінг 2 (відкрити) Відгуків на сайті 4 (прочитати) Ціни від 2 199 000
до 3 923 000
Картка моделі
Оновлений «150-ї» Prado отримав нову, дуже потужну на вигляд решітку радіатора, Нові фари Prado – світлодіодні. Вони забезпечують відмінний, злегка розсіяне світло, без різкої межі тініЗовнішні дзеркала, за традицією, величезні. Видиму картину доповнюють індикатори об’єктів, помічених системою стеження в «сліпих» зонахНові задні ліхтарі безпомилково видають оновлену модель позашляховикаПоруч з лівим заднім ліхтарем знаходиться кнопка відмикання заднього скла, що відкривається окремо від усіх дверей багажникаПотужні ручки, що полегшують посадку, є в салоні у кожній з пасажирських дверейКнопки в салоні – всюди. Зліва від рульового колеса, зокрема включаються система «автосвета» і омивач фарКомбінація приладів – нова і реальна, тобто, не «комп’ютерна»Екорежим можна дотримуватися і на високих швидкостях, а не тільки при оборотах менше 2000 об/хвАктивний «круїз» у дії: при заданій швидкості 103 км/год Prado підтримує близько 80 км/год, рухаючись за попутною вантажівкою«Помітивши» автомобіль попереду, бортовий комп’ютер висвічує ось таку картинку. Кількість синіх смуг – індикатор відстаніПопередження про очищення датчиків парковки під час руху блимає до нескінченності, видалити його з екрану БК неможливоПри активації режимів Sport і Sport+ екран БК вгорі «червоніє». Однак важкий автомобіль з дизелем не стає істотно більш динамічнимЗміна висоти задньої частини кузова при наявності системи KDSS висвічується в лівому нижньому куті екрану борткомпьютераПри включення понижувальної передачі автоматично відключається система запобігання зіткненьРульове колесо також всипане кнопками. На лівій спиці – органи управління «музикою» і підключеним смартфономЗ правої спиці керма управляємо борткомпьютером і деякими системами активної безпеки. Важіль круїз-контролю – окремий, розташований нижчеЩе один набір кнопок захований за рульовим колесом праворуч. Тут же – кнопка пуску/зупинки двигуна з такою ж блакитний підсвічуванням, що і всі іншіЦентральна консоль оновленого Prado 150 більше не виглядає незграбним «хмарочосом». До того ж вона стала нижче на 25 ммПочинаємо знайомство з мультимедиасистемой. Функцій у неї – безлічБажаєте дізнатися історію витрати палива? Це неважко. Тридцатилитровый витрати досягнуть при тривалій роботі на холостому ходуІнструкцію по експлуатації можна відкрити на смартфоні, використовуючи спеціальний мобільний додаток і QR-код на центральному дисплеїБеріть з собою в дорогу будь-які носії з музикою: преміальна аудіосистема JBL порадує вас чудовою якістю звучанняКамера заднього виду з цілим набором різних віртуальних направляючих тут не єдина,……при активації позашляхових режимів активуються камери по бортах і попереду, а також з’являється креномерОргани управління позашляховими режимами скомпоновані по-новому. При натисканні кнопки «2nd Start» автомобіль починає рушати з місця на другій передачіНовий селектор автомата трохи розгорнуто від водія, за рахунок чого рука розташовується на ньому набагато зручнішеКнопки зміни режимів руху розташовуються поруч із селектором. Динаміка автомобіля в різних режимах різна, але в абсолютних цифрах майже однаковаРельєфні сидіння можуть бути оброблені шкірою. Підігрів – обов’язкова опція, вентиляція доступна тільки в дорогих комплектаціяхНад передніми сидіннями може розташовуватися люк з великою поверхнеюПоруч з рукоятками на внутрішніх поверхнях задніх дверей – додаткові динаміки-твітериПасажири другого ряду розташовують власним пультом управління кліматом. Також їм доступний підігрів крайніх місць диванаЧастині спинки заднього дивана не тільки складаються, але і регулюються по нахилуСтельові дефлектори воздуховодов над простором багажника розраховані на третій ряд сидінь. Prado може бути і семимісцевимНомінальний обсяг багажника п ‘ версії становить 621 л, максимальний (при складанні другого ряду сидінь) досягає 1934 лУ багажнику є розетка на 220 ВЗа традицією, водійський набір інструменту розташовується в спеціальній ніші всередині двері багажного відділенняПовнорозмірне колесо розміщене під днищем автомобіляСпеціальна гідросистема забезпечує стабілізацію кузова в горизонтальному положенні. З її допомогою можна підняти, так і опустити автомобільПаливний бак дизельної версії ємністю 87 л захищений знизу потужним сталевим листомПри закріпленні буксировочного троса за вушко (показана стрілкою) слід відстебнути розташований перед нею бризговики, інакше можна пошкодити бамперВ сніжну погоду п’ята двері Prado облепляется повністю, включаючи номерний знак і задні ліхтарі. Задній двірник не справляється з очищенням щільного снігуНа слизькій дорозі (лід плюс розкатаний сніг) ABS на Prado спрацьовує бездоганно. Але для цього необхідно гальмувати «від душі»При русі по стежці дорозі краще використовувати ручний режим вибору передач, задіюючи третю, четверту або п’яту сходинку, але не вищеСистема Multi-Terrain Select має п’ять передвстановлених режимів, але окремого «сніжного» немає. В глибокому снігу мені більше сподобалися режими «Щебінь» і «Могул»Сидимо? Ще ні, але вперед більше не рухаємося ні за яких блокуваннях,……однак вибратися з снігового полону заднім ходом поки ще можемоНа підйомі активуємо «повзучий режим, він же Crawl ControlНа даному ухилі автомобіль рухався вгору навіть на п’ятому «рівні» системи Crawl Control, не кажучи про нижніх. Однак для фото довелося зупинитися,……і це було фатальною помилкою: при рушанні з місця автомобіль сповз вправо і провалився в глибоку яму, з якої своїм ходом вибратися вже не змігФакультативне фото: Для ГАЗ-3308 визволити застряглий Prado з снігового полону виявилося сущою дрібницею2,8-літровий 177-сильний двигун слабенький для масивного, важкого Prado. Любителям динамічного руху краще вибрати 4,0-літрову бензинову версіюАкумуляторів під капотом дизельного автомобіля два, один – у правого крила, поряд з корпусом повітряного фільтраДругий акумулятор розміщене біля лівого крила, поруч із блоком реле і запобіжників і паливними фільтрами Вся фотосесія

При всій дорожнечі і престиж Toyota Land Cruiser Prado вважається у нас все ж порівняно демократичною моделлю. Хтось із сильних світу сього сказав: «Якщо у вас багато грошей, постарайтеся зробити так, щоб оточуючі вам це пробачили». Мабуть, навколишні пробачать вам володіння моделлю Prado, так і двохсотий «Крузаком» теж. Складніше буде з володінням дорогими позашляховиками інших фірм – будете здаватися «мажором»

Prado – початковий рівень розкоші в своєму класі. Тут дерев’яні вставки в обробці салону не дисгармонируют з органами управління позашляховими режимами, набором яких позаздрить армійська техніка. В цілому, цей автомобіль – по суті, дорогий професійний інструмент. Його необхідно придбати, якщо ви за родом діяльності часто опиняєтеся на бездоріжжі. Або просто жити не можете без цієї стихії. Ні, безумовно, на такому автомобілі не соромно припаркуватися і в престижного бізнес-центру, і у дорогого ресторану, і біля оперного театру. Але при цьому модель видасть вас, тобто, вашу роботу і хобі, з головою. Купувати Prado тільки заради переміщення по мегаполісу немає сенсу, і нижче ви зрозумієте, чому. По суті, це «механічний» Крокодил Данді, якому в «цивільних» умовах тісно і душно.

А в глибинці він свій, у всіх сенсах. При нинішніх снігопади для нього не існує проблеми паркування в тих населених пунктах, де білу масу не прибирають, ну, або майже не прибирають. Прорватися до заповідного озера в цілях риболовлі? Легко. Заодно ви зможете кинути тросик того, хто наважиться зробити це на «пузотерке» з моноприводом. Якщо у вас Prado, ви обов’язково це зробите. Володійте чим-небудь подорожче – до вас з таким проханням можуть і зовсім не звернутися, і це буде ознакою недовіри і навіть нелюбові, а допомога з вашого боку – зарозумілістю. Prado ж – дорогий, але свій, майже народний, і відчувати це, чорт візьми, приємно.

Заодно, понадобись допомогу вам, в ній теж відмови не буде. До речі, пам’ятаєте: Toyota вкладає у фірмовий аварійний набір для Prado буксирувальний трос на 7 тонн. Якщо раптом ви не отримали такий набір при покупці, не економте на тросі і не купуйте вироби менше, ніж на 5 тонн. Нещодавно мені довелося обірвати 3,5-тонний трос при спробі визволити з порівняно неглибокого снігу застрягла «Ладу Пріору». Трос лопнув сам (а не нитки, якими була пошита петля). А 7-тонне виріб впоралося з вызволением Prado з про-дуже глибокій ж…

Автомобілю можна зателефонувати…

Але спочатку оглянемо новий кузов зовні. Фірмовий індекс не змінився, залишився «150-м», тобто, це не нова модель, а глибокий рестайлінг старої. Хоча, взагалі-то, не такий вже старої, попереднє оновлення відноситься до 2015-го року, а в цілому «150-е» покоління стартувало аж у 2009-м.

Всі розміри кузова залишилися колишніми, тільки довжина збільшилася на 60 мм (до 4840 мм). Ростемо, розвиваємося… А ось деталі практично всі нові. Капот, передній і задній бампери, обіцяють більш позашляхову «геометрію» (кут в’їзду виріс, наприклад, до 31 градуса), решітка радіатора, накладка на двері багажника. І повністю оновилися зовнішні світлові прилади: головні фари (тепер світлодіодні), протитуманки, задні ліхтарі (також зі світлодіодними секціями). Колір у тестового автомобіля теж новий – темно-синій металік (більше, втім, що нагадує глибоку-глибоку «морську хвилю»). Другий новий колір – «металевий» сіро-коричневий.

Тепер «нутрощі». Вона зберегла загальний стиль, однак стала повністю нової. Центральна консоль більше не нагадує «хмарочос», вона стала менш незграбною і знизилася на 25 мм. Начебто небагато, але помітно. А сенсорний екран мультимедиасистемы з інтерфейсом Toyota Touch 2 збільшився з семи до восьми дюймів.

Приладова панель теж нова. Прилади залишилися «живими», а не електронними, як зараз модно. Хоча, звичайно, все йде до цього… Згадаємо ще один архаїзм Prado – це важіль «ручника». Електронна система не стільки осучаснила б автомобіль, скільки дозволила б звільнити місце під правою рукою під корисні кнопки і клавіші.

Борткомпьютер з діагоналлю 4,2 дюйма тепер такий же, як на «старшому» Land Cruiser 200. Рульове колесо – звідти ж. Цікаво виглядає селектор автомата: він злегка розгорнений від водія, але саме завдяки цьому лягає в руку набагато зручніше.

Оновлений Prado отримав безліч систем, що відповідають за безпеку. Причому, цікаво, що при неможливості спрацьовування тих чи інших систем на екрані бортового комп’ютера з’являються попереджувальні повідомлення про це. Наприклад, при русі по засніженій дорозі висвітилося повідомлення про те, що деактивовано система контролю смуги руху. При нормальних умовах системи спрацьовують безпомилково. Сподобався, зокрема, активний «круїз», який, відзначимо це, включається натисненням всього однієї кнопки, без зайвих «танців з бубном».

Салон може бути з двома варіантами вставок з дерева (світлі і темні), третій варіант – пластик плюс полірований алюміній. У тестовому автомобілі були дерев’яні вставки, але центральна консоль виглядала «металевої». Вона повністю нова, замість одного круглого селектора на ній тепер два. Верхній відповідає за Multi Terain Select (MTS) і Crawl Control (5 ступенів-«швидкостей»). З допомогою нижнього селектора включаємо «понижайку» (тільки через нейтральне положення важеля коробки).

А поруч з селекторами розмістилося безліч додаткових кнопок включення-виключення різних режимів. Одна з них – кнопка «2nd Start». Спочатку я подумав, що вона призначена для повторного включення стартера під час пуску дизельного двигуна, якщо той у холодну пору при першому включенні не «схопив». На Prado з «схоплюванням» проблем немає, на тестовому варіанті – тим більше. Адже цього автомобіля можна зателефонувати (без лапок!) і дистанційно, через мобільний додаток, запустити прогрів двигуна і салону. Кнопка «2nd Start» не про це. При її натисканні позашляховик починає рушати з місця на другій передачі. В тому чи іншому варіанті/вигляді дана система присутня на всіх варіантах Prado, пропонованих в нашій країні. А цих варіантів налічується дванадцять.

Під час тесту мені довелося випробувати абсолютно всі режими двигуна, трансмісії і ходової частини оновленого Prado, за винятком «дрібниці». Камери кругового огляду цього автомобіля, так само, як і у «старшого» Land Cruiser 200, тепер нараховують 7 режимів, включаючи «вид крізь капот». Ось на цей «вид» я не звернув уваги, вірніше, звернув на якесь дивне зображення з камери, що з’явилося при переборі режимів в темряві. На чорному екрані висвітилися дивні світлі смуги в районі фар. Мабуть, система не могла вночі «просвітити» капот, і тому показала мені тільки фари.

Тепер техніка. Вона у оновленого Prado майже не змінилася. Наприклад, всі двигуни залишилися колишніми. Найбільш потужний шестициліндровий 4,0-літровий бензиновий агрегат, правда, знизив потужність з 282-х до 249-ти кінських сил, проте ця «втрата» пов’язана з нашим податковим законодавством, не більше. Бензиновий 2,7-літровий мотор зберіг 163-сильний показник. Тестовий варіант був «озброєний» 2,8-літровим дизельним мотором 1GD-FTV потужністю 177 к. с. Цей двигун встановлюється на Prado з 2015-го року, тобто з часу попереднього рестайлінгу.

Привід на японському позашляховику тільки постійний повний. Коробки передач – механічна п’ятиступінчаста на двох молодших 163-сильних машинах. 2,8-літрова дизельна версія і 4,0-літрова бензинова оснащуються тільки шестидіапазонним “автоматом”.

Динаміка «валізи»

Турбодизель в морозну погоду пускається і працює на холостому ходу з помітним рокотом, але без вібрації. Салон прогрівається нешвидко, хочеться відразу «накрутити» температуру, проте поступово її доводиться скидати, так як при встановлених 22-х градусах на дисплеї в зимовому одязі стає жарко. Задні пасажири мають своїм блоком регулювання клімату з рідкокристалічним дисплеєм, а також можливістю підігрівати сидіння.

В економічному і комфортному режимах руху педаль «газу» помітно демпфируется, і позашляховик дуже плавно рушає з місця. Не просто плавно, а навіть неохоче. «Вогню» не чекайте. У моєму випадку, це на краще: Москва потопає в снігу, на дорогах біла каша, під нею – розкатаний лід. При різкому наборі обертів навіть повнопривідний автомобіль намагається розвернутися боком. Може бути, іноді і хочеться його трохи підкрутити, але до цього маневру треба пристосуватися, розуміння поведінки позашляховика приходить не відразу.

Здавалося б, він заточений на комфорт, противиться різким рухам рульового колеса, демонструє крени навіть з системою підтримки горизонтального положення кузова (KDSS). Вимагає плавного руху в усіх напрямках. Але при цьому здригається всім «тілом» на великих нерівностях. Підвіска, в цілому, жорстка, і у звичайного пружинного варіанту вона напевно ще «зліше». Втім, в цілях економії я б волів версію простіше: ремонт гідравлічної системи KDSS можна порівняти за вартістю з бюджетної легковиком.

У цьому тесті позашляховику дісталася повна програма випробувань. Почнемо з того, що перед початком першої поїздки я очищав його від снігу цілу годину – так засипало автомобіль за півтора дні стоянки. Двигун був запущений, і виявилося, що на номінальні холості оберти він виходить дуже нескоро. Можу порівняти з дизелем Toyota RAV4, той, на відміну від «прадовского», швидко переходив до частоті обертання 1000 об/хв, а потім знижував її. І, до речі, витрата солярки на холостому ходу у «молодшого» автомобіля, за моїми відчуттями, був помітно менше.

Випробування друге – засніжений асфальт. Поки він просто заснежен, позашляховику це практично ніщо. Він легко переміщається між рядами, майже не «виляючи хвостом» на нечищених снігових смугах. Але такий сніг у наших умовах швидко перетворюється в білий накат, а потім і в справжній лід. І ось тут-то починається «кіно»…

Неочищеними виявилися не тільки вулиці Москви і МКАД, але ще і Новоризьке шосе. На перших двох десятках кілометрів відносна кількість автомобілів ще «протаптывало» в снігу помітні темні колії, але по мірі зменшення потоку снігу ставало все більше, а колія залишилася всього одна (три ряди). Причому, темні смуги були не асфальтовими – крижаними!

Важливо було не помилитися в тактиці. Інстинкт підштовхував їхати по снігу, все-таки зчіпні властивості у нього трохи краще. Та й шини в тестового Prado були нешипованими – Nokian Hakkapeliitta R2 SUV. Але в снігу позашляховик все ж нишпорить, «виляє» то переднім, заднім мостом. Доводиться зміщуватися в колію, за яку автомобіль порівняно впевнено тримається, не поспішає зірватися. Швидкість для таких умов у нас з ним досить-таки висока – від 80 до 100 км/ч. Підтримують її поряд з нами дуже небагато автомобілі, в основному, звичайно, дорогі позашляховики, в тому числі від Toyota.

Здавалося б, ритм спійманий, можна рухатися в такому темпі і далі, сподіваючись, що прогноз погоди виправдається, і в двох сотнях кілометрів від Москви, де снігу нема вже другий день, траса буде чистіше… І тут на повороті шосе і легкому спуску прямо переді мною починає «хрестити» великий позашляховик… Що робити?? Намагаюся сповільнитися, утримуючи Prado на прямому курсі, однак і він починає відчайдушно нишпорити. На щастя, автомобіль попереду стабілізується, і ми продовжуємо рух в колишньому ритмі.

Що щодо ABS? Невже не спрацювала? Як з’ясувалося, та, проте в цьому була, перш за все, моя вина. На Prado дана система не поспішає вступати в дію при найменшому натисканні педалі гальма, потрібно докласти зусилля, в тому числі і до себе. Спробуйте в таких умовах загальмувати «в підлогу», ручаюся, що не зважитеся. Мені ж доводиться зробити це в цілях випробувань. Треную волю пізніше, на безлюдній дорозі, стежці до льоду (див. фото). При різкому гальмуванні позашляховик активує ABS і впевнено сповільнюється на прямий… ну, або майже на прямій, «хрещення» не відбувається.

2,8-літровий 177-сильний дизель не можна назвати еталоном динаміки і економічності теж. Середня витрата палива на трасі опускався нижче 10 л на сотню тільки при русі на «круїзі» зі швидкістю до 110 км/год. При перевищенні легальних швидкісних значень апетит автомобіля зростав до 11-ти з гаком літрів. Цікаво, що в міському режимі можна було втриматися в межах цієї позначки. Середня витрата за тест виявився трохи вище 10 л на 100 км.

Прогноз Гідрометцентру виправдовується. В сотні кілометрів від Москви сніг припиняється, однак на дорозі його все ще дуже багато. Тут лише дві смуги руху, по одній в кожну сторону, і обгони майже неможливі. За автомобілем попереду утворюється такий шлейф сніжної пилу, що ні дороги, ні узбіч, ні зустрічних автомобілів не видно абсолютно. Доводиться терпіти і тьопати зі швидкістю не більше 60 км/ч.

Під час зупинки біля магазину виявляю: задні двері Prado наглухо заліплена снігом. Настільки щільним, що «двірник» з ним не справляється. Нитки обігріву скла теж безсилі. Погано ще й те, що майже так само заліплені задні ліхтарі і додатковий сигнал гальмування. Так, аеродинаміка у Prado «валіза».

Через дві сотні кілометрів траса М9 поступово стає абсолютно чистою від снігу. Може бути, його тут випадало менше, а може бути, швидше і якісніше спрацювали комунальні служби. У будь-якому випадку, зі швидкістю можна більше не церемонитися. Проте… я до цього готовий, позашляховик ж – немає. Йому, схоже, більше по душі тільки що залишилася за кормою снігова стихія, розігнатися в ідеальних умовах він не поспішає. З 80 до 120 км/год прискорюється більше, ніж за 10 секунд, причому, в будь-якому з режимів, яких тут п’ять: ECO, COMFORT, NORMAL, SPORT і SPORT+. Не можу сказати, що відгук на натискання педалі «газу» не змінюється. Динаміка, за відчуттями, поліпшується, але відчуття з сухими цифрами явно розходяться. Ручний режим автомата допомагає, але слабо: на четвертій передачі розгін відбувається в тому ж темпі, що і в п’яти «автоматичних» випадках, виграш – частки секунди.

Радимо також тест-драйви конкуруючих машин

Land Rover Range Rover Evoque
(універсал 5-дв.)

Покоління II Тест-драйвів 5

Chevrolet Tahoe
(універсал 5-дв.)

Покоління IV рестайлінг Тест-драйвів 9

Nissan Patrol
(універсал 5-дв.)

Покоління Y62 рест. Тест-драйвів 6

Судячи з фірмовим цифр, 163-сильний бензиновий мотор теж не робить з Prado «вогонь». У розгоні до сотні з місця він програє дизелю, як мінімум, секунду (13,9 з проти 12,7 с). Чотирьохлітровий автомобіль помітно динамічніше (8,8 з до сотні), проте максимальна швидкість у нього така ж, як у дизельного (175 км/год), а «молодший» бензиновий автомобіль незначно поступається (165 км/год з «механікою» і 160 км/год з автоматом).

Але набрану швидкість Prado підтримує легко. І 130 і 140 км/ч. Просто летить, долаючи простір, майже безшумно, без найменшого дизельного рокоту. Правда, не скажу, що строго по прямій – все-таки злегка «плаває», крениться при перебудуваннях. Але все це йому прощаєш. Комфорт на гладкому асфальті, в цілому, дуже високий. Його рівень варто установки висококласної аудіосистеми JBL.

На відміну від федеральної траси, місцеві «шосейки» теж засніжені. І розкатані до льоду, при цьому не посипані ні піском, ні реагентами. І повороти, підйоми і спуски куди помітніше, ніж на магістралі. Однак вести Prado тут не становить праці. Досить перевести коробку в ручний режим і перемикатися між четвертою і п’ятою передачами, зрідка задіюючи третю. І все, льоду як не бувало, стабільність курсу вище вищої, навіть не віриться, що в арках крутяться нешиповані шини. Ну, і ABS на висоті. А ESP, запитаєте ви? А її ніби й немає. За майже 900-кілометровий тестовий пробіг по дорогах вона дала про себе знати лише кілька раз, і то лише миготінням символу на приборку.

«Та бульдозеру потрібно чоловіче плече…»

Але варто з’їхати з дороги в незайманий сніг, як системи курсової стійкості та контролю тяги «прокидаються». Більше того, тут їх не можна повністю відключити. Як і деякі інші системи. Ось приклад. Після тривалого руху по засніженій трасі на панелі приладів замигало попередження: «Очистіть датчик парковки». Півгодини я намагався в русі вимкнути це докучливе миготіння. Ні, так і не вийшло. Завернув на АЗС, вирішив купити горішків, чаю, а заодно і датчики очистити. Але варто було запаркувати машину заднім ходом, миготіння пропало. Горішки і чай купив, датчики чистити не став, вирішив подивитися, що буде далі. Нічого не було, попередження зникло само собою.

Але повернемося в сніг. В цей цілісний сніг, який не забирався з початку зими. З’їзд до річки місцеві рибалки довгий час розкатували, проте поступово їх машинам перестало вистачати позашляхових можливостей. У Prado ж їх – з лишком. Але всі ми знаємо, що при русі по бездоріжжю (а краще перед виїздом на нього) треба перш за все «включити» голову. Каюсь, я цього не зробив.

Спочатку, начебто, все йшло гладко. По снігу Prado повз з танкової упевненістю на звичайному приводі. Складніше стало, коли я вирішив розвернутися, але не маневруючи переднім-заднім ходом, а рухаючись півколом по сніжній цілині. Встав, причому досить швидко. Включення «понижайки» трохи допомогло: просунувся, але закопався глибше і знову встав. Заблокував «центр» і задній диференціал, але це було вже безглуздо.

Залишилося дати задній хід, і по своїх коліях автомобіль видерся. На снігу залишилися виразні сліди торкання захисту картера. Номінальний дорожній просвіт у Prado 215 мм, але, звичайно, він може «орати» сніг і глибше. Задію MTS (Multi-Terrain Select), і – весело поїхали! З п’яти доступних режимів (плюс автоматичний) в снігу мені більше сподобалися «Щебінь» і «Могул», оскільки спеціального «сніжного» режиму немає. Невже виробник розраховує, що Prado ніколи не побачить зими? Навряд чи. Позашляховик продається по всьому світу, і Росія – не єдина держава, де жителі часто стикаються зі снігопадами.

Загалом, выкапываемся ми з снігу з допомогою MTS і починаємо підйом від річки в бік проїжджої дороги. Тут я включаю Crawl Control і переконуюся, що автомобіль упевнено тягне мене вгору на кожному з п’яти «повзучих» режимів. Таким способом мені б і виїхати, проте всередині свербить – ніхто ж не повірить. Де докази? І я зупиняюся на схилі для того, щоб вийти назовні і зробити фото.

Не можна було цього робити. Знову потрапивши в салон, я трохи заплутався в режимах, рушив з місця «вручну» і дав зайвий «газ». Важкий позашляховик при цьому не пішов вгору, а змістився вправо, в незайманий сніг, у якому таїлася більш глибока ґрунтова колія або просто яма. Спроби выскрестись з неї своїм ходом призвели лише до подальшого зміщення з протоптаною колії і глибоке закопування. Щоб дістати з багажника лопату, довелося залазити туди через салон, відкрити п’яту двері було вже неможливо. Праве заднє колесо провалилася в сніг повністю, на всю висоту.

«Розкопки» навколо автомобіля теж ні до чого не привели. Мені вдалося розчистити простір ззаду і добитися можливості зміщення, щоб, так би мовити, взяти «розгін». Але це тільки погіршило становище автомобіля: змістившись тому, він провалився в ту ж яму під снігом ще і правим переднім колесом. Все, приїхали.

На щастя, поблизу працювала бригада електромонтерів, яка приїхала на місце ремонту на ГАЗ-3308, це нащадок знаменитої «Шишиги» – ГАЗ-66. Мені з готовністю надали допомогу, для Газу Prado виявився дитячою іграшкою, висмикнули його легко. Однак при кріпленні троса виявилася одна особливість його конструкції. Перед передніми буксирувальними вушками прикріплені пластмасові щитки-бризковики, які при натягненні троса вперед і вгору вигинають нижню поверхню бампера і можуть утворити в ній тріщини. Так от, це не недолік автомобіля. Дані бризковики в подібних ситуаціях слід відстібати, вони кріпляться двома фіксаторами і як знімаються, так і легко встановлюються.

Цікаво, що хлопці-ремонтники визначили – це новий Prado. Відразу відзначили відмінності нинішньої і попередньої версії. Здавалося б, навіщо їм це знати? Тим не менш, вони оглянули салон, поцікавилися позашляховими можливостями, запитали, чи все блокування я включив… Ні, все-таки цей автомобіль можна вважати в якійсь мірі народним. Думаю, опинившись в подібній ситуації преміальна модель, ставлення до мене було б більш стриманим. Може, мене і зовсім відмовилися б визволяти, а то й запросили б за рятувальну операцію круглу суму. А так – начебто, і дорогий автомобіль, але все ж майже свій… Дуже добре відповідає не тільки нашим, особливим умовам експлуатації, але і, власне, духу. Про це побічно свідчить популярність «150-го» Prado на нашому ринку. На старті його продажу, у 2009-му році, було реалізовано близько 5500 автомобілів, а потім «тираж» варіював від 12 000 до 17 000 одиниць в рік. Чимало!

Незважаючи на невдачу на бездоріжжі, я зайвий раз переконався: Prado в цьому плані майже всемогутній. На деяких його «товаришів» я навіть і не подумав би поткнутися на цю ділянку. І коли він ще стояв на схилі, готовий з боєм рухатися вперед, я знімав його і думав, що іспанське слово Prado (в перекладі – галявина) нагадує мені англійське Pride (гордість). По-моєму, правильніше було б назвати його по-англійськи, ні?

Оновлений Toyota Land Cruiser Prado 150 пропонується на нашому ринку в шести комплектаціях (Classic, Standard, Comfort, Elegance, Prestige і Lux), але варіантів вдвічі більше, так як різняться двигуни, типи трансмісії і кількість місць. Загальне у всіх машин одне: постійний повний привід. Три версії з 2,7-літровим 163-сильним бензиновим мотором (дві «молодші» – з механічною коробкою передач) обійдуться покупцеві в 2 249 000 – 2 648 000 рублів. П’ять варіантів дизельного автомобіля пропонуються тільки з автоматом, різниця в ціні залежить від оснащення, плюс найдорожча версія Lux Safety має семимісцевий салон. Ціни – від 2 922 000 до 4 026 000 рублів. Чотири варіанти Prado з 4,0-літровим бензиновим двигуном також мають тільки автоматичну трансмісію, ціни на них складають від 3 276 000 до 4 064 000 рублів, найдорожча версія – семимісна Lux Safety.

Технічні характеристики Toyota Land Cruiser Prado 150

ГАБАРИТИ, ММ

КОЛІСНА БАЗА, ММ

ДОРОЖНІЙ ПРОСВІТ, ММ

ОБ’ЄМ БАГАЖНИКА, ХВ. / МАКС., Л

СПОРЯДЖЕНА МАСА, КГ

РАДІУС РОЗВОРОТУ, М

ТИП ДВИГУНА

РОБОЧИЙ ОБ’ЄМ, КУБ.. СМ

МАКС. ПОТУЖНІСТЬ, Л. С. ПРИ ОБ/ХВ

МАКС. МОМЕНТ, НМ ПРИ ОБ/ХВ

ТРАНСМІСІЯ

ПРИВІД

МАКС. ШВИДКІСТЬ, КМ/ГОД

РОЗГІН 0-100 КМ/Ч, З

СЕРЕДНЯ ВИТРАТА ПАЛИВА, Л / 100 КМ

ОБСЯГ БАКА, Л

4860 х 1885 х 1895

2790

215

621 / 1934

2205

5,8

Р4, дизельний з турбонаддувом

2755

177 / 3400

450 / 2400

автоматична, 6-ст.

постійний повний

175 км/год

12,7

7,4

87

  • land cruiser prado
  • toyota


Автор Андрій Ладигін, оглядач порталу “MotorPage” Видання MotorPage.Ru Фото фото автора