Блог ім. Vladxt660 → подихати повітрям, подивитися дорогу. #1

14

Повернувшись з кавказу, продовжую свої еміграційні справи. План простий, здаю доки і на півдня. Доки здані, мотик обслужений, навіть позначка в сртс зроблена, скоринка пройшла як по маслу. Але далі все пішло трохи не за планом, раптово втрутилося моє – ” а раптом знадобиться???”- думка яка перетасувала мої плани як карткову колоду.

Привіт всім, продовжуємо дозвільно проживати літо в сідлі мотоцикла на сторінках бп))) в реалі ж літо вже тю-тю і за вікном похмурий жовтень, але в принципі в самарі ще тепло і сухо. Однак ми з хт прийняли рішення закрити сезон достроково. Хтшка нехай гріє боки у батареї, а я мабуть сяду за ноут і продовжу розповідь про те як провів це літо.

Моя думка ” а раптом знадобиться???”ставилася до вакцинації, без якої була ймовірність не потрапити туди куди хотів, ну і надалі при працевлаштуванні як не крути її запитають. Рішення так чи ні було прийнято ще в казахстані, але так склалися зірки що в казахстані отримати вакцину не встигав за термінами. По прибуттю в росію я відразу хотів закрити це питання, проте мені було відмовлено з огляду на те що я іноземний громадянин з тимчасовою реєстрацією. Отримавши рвп вирішую спробувати удачу ще раз, йду в поліклініку. За підсумком укольчик поставлений, народу тьма в цей день на мені закінчився перший компонент, другий через 20 днів, не пити алкоголь «хоча б три дні»))) те що «хоча б три дні» це звичайно радує, але засмучує той факт що лікар настійно рекомендував другий компонент «чіпа» робити в зазначений термін і тут же. Тобто план поставити укольчик і відправиться в дорогу, і де-небудь скажімо в краснодарі поставити другий та рухати далі відпадає. Хоча лікар звичайно сказав, що другий компонент можна кольнути і в іншому регіоні, але можуть виникнути складності. Короч навіщо ускладнювати, коли можна не ускладнювати??? саме цей факт зробив-страааайк!!! – моїм планам … Я виходжу з поліклініки притримуючи ватку на плечі, а в голові тільки одна мисля – і че тепер робити?

Час подумати було, я пролежав вдома дивлячись в стелю два дні, все чекав когдаж буде мене корежить))), але так і не дочекався. До кінця другого дня приймаю рішення-завтра старт.

Рішення просте, розбиваємо один великий дальняк на два. Спочатку робимо один гурток по середній смузі, потім ставимо укольчик і на півдня. Ранок ранній, як то кажуть від гвинта!!!

Вириваюся з міста і встаю курсом на ульяновськ. Власне ідея така-щоб скоротати час вирішую провідати рідних, а саме батька та сестричку. Живуть вони в селищі мстера, володимирська область, туди і лежить мій шлях, а куди покотимо далі вирішимо вже на місці.

До ульяновська долетів швидко, але затупивши пішов через центр міста і втратив багато часу. Далі тримаємо курс на саранськ.

Дорога відмінна, проте як бачите не обійшлося без ремонтів які здорово гальмували наше просування в просторі. Вобще в планах не було подолати цей шлях одним днем, але дорога йшла прям дуже добре і в одному з сіл на відрізку саранськ-арзамас, я написав сестричці – ” 300км залишилося. Недалеко від арзамаса їжу пиріжок.»

Після арзамаса знову ремонт, а потім ось така ледве повзе низка машин, все завдяки суцільний і трактора попереду. Моєму обуренню немає меж!!!))) включаю італійця-матюкаюся і жестикулюю)

До вечора виходжу на магістраль в районі нижнього, відкручую десяток інший кілометрів і стрімко вриваюся в довгу пробку!

Причина даної пробки банальна до неподобства-світлофори. Так, магістраль в якийсь момент починає йти через населені пункти і світлофори гальмують потік утворюючи кілометрові пробки. Доооооолго штовхаюся по пробках в міжряддя, благо воно є і воно широке. Іноді з’являється просвіт, відкручуючи знаходжу свободу залишаючи позаду гарчать колони фур, але через якийсь час знову впираюся в пробку))) так ми відкручували від пробки до пробки, косо поглядаючи на наближаються з боку хмаринки.

Ванга всередині мене виявилася права))) нас підмочило. За 20км до пункту призначення дощовик надягати звичайно ж було лінь. Ми вирішили ризикнути! ми ризикнули-ми програли))) пішов сильний дощ, швидкість моментально впала — затертий візор і обережність. Благо трафік був не щільний і мене лише зрідка обганяли окочуючи бризками з під коліс. Я кричав від захвату і йшов немов в атаку на стихію!!! о даааа! те непередаване відчуття коли все тіло крім спини вже промокло і тонка цівка холодної води стікає уздовж хребта вниз))) а ось і мій поворот.

Під’їжджаючи до будинку батька бачу сестру, яка зустрічає мене біля дороги, обнімашки)). Входимо в будинок, міцно тисну руку бате і обнімашки))) батько зустрів мене по дорослому, тільки ми сіли за стіл, він відразу запропонував випити по «стопочке». Звичайно ж я погодився, тим більше що три дні вже пройшло!!! чому ж я лапчу слово» стопка”, а все тому що в три прийоми ми спустошили бутель))) і спав я в той день я дуже міцно.

У баті гостював я дня 4-5. Ми їздили два рази на риболовлю до слова досить успішно, обшивали баню під пиво, моталися в рейс відвозили цеглу кудись під володимир. Короч час провів чудово, а головне поспілкувався з батьком.

Сестричка теж не обділила мене увагою. Шашлички, музей мотоциклів і блукання по ранковому лісі з ножем в руці пов у нас сімейне)) ні ми не маньєчели, просто любимо ходити по гриби.

Гостювати звичайно ж добре, але мене кликала дорога. Я прощаюся з рідними і рано вранці рухаю в бік нижнього, мій шлях лежить в пермський край. Продовження слід…