Ще минулого вечора біля багаття розглядаючи точки на карті я визначився куди ми рухаємо далі. Якраз тут недалеко є ще парочка пам’яток з хорошим рейтингом це ескі-кермен і монастир біля нього. Вранці щільно поснідавши і зібравшись неспішно, режим “велосипед” на навику — шлях прокладений, висуваюся строго на захід лісовими доріжками.
Місця тут нереально красиві! вузькі крейдяні стежки то вгору, то вниз серед хвойного лісу, тунелі з густих крон листяних дерев в низинах і з ніг збивні простори з пейзажами до горизонту на вершинах відкриваються несподівано перед тобою! на одній зі стежок навіть бачу промайнула козулю! їх тут підгодовують єгеря, квадратні снопи сіна розкидані біля узлісся тому підтвердження. Трохи напружився якщо чесно, всі маркери говорять про те що я їду по заповіднику, хоча ні-ні і бачу свіжий протектор позашляхового мотоцикла. Хоч і ніяких заборонних табличок не бачив, зустрічатися з єгерями не хотілося зовсім, як і розвертатися у зворотний бік, тим більше що навик в режимі «велосипед» вказував — до траси залишилося зовсім небагато.
Чуйка не обдурила мене, попереду бачу характерний вагончик кпп, шлагбаум і віз з сіном. Побачивши цю картину перед собою трохи забарився, прийшло розуміння того що перебуваю там де мені знаходиться швидше за все не можна… Благо шлагбаум відкритий це дає шанс прослизнути без зайвих питань на трасу) що власне я виконав, навіть сторожова собака у кпп не встигла зреагувати))) я йшов вже в розгін по асфальту коли почув позаду далеко її нестямний гавкіт))
По асфальту їхав недовго, тут все рядочком. Навик рандомно вивів мене на ґрунтовку в районі населеного пункту тернівка. Взагалі на цій локації дві пам’ятки — це сам ескі-кермен і монастир челтер-мармара. Розташовані ці точки на відстані 1,5-2 км один від одного, ну це якщо по прямій, а якщо по асфальту то доведеться писати кренделя. З тернівки першим на черзі монастир, зістрибнувши на грунт радісно відкручую газульку, але радість тривала недовго, грунтову дорогу незабаром перегородив шлагбаум з табличками. Я спочатку зажурив трохи, хоч і до монастиря рукою подати, та й прогулятися мені ніколи не “в лом” це дрібниці, мене ж засмучував той факт що проїхати на прямки до ескі-кермен вийде, доведеться повертатися, так ще по асфальту! де грунтовки?!? хочу адвенчи!!!: (крим не радував мене в цьому плані, куди не ткнися скрізь паркани, та таблички… Бухча під ніс прокляття озираючись по сторонах в пошуках затишного місця для мотоцикла знову кидаю свій погляд на таблички і посміхнувшись розумію що потрібно читати покажчики до кінця)) на табличці написано — «в’їзд тільки на повному приводі». Мені туди можна значить-еееехууу!!!!)))
Як виявилося дорогу перегородили не дарма. Спочатку полога грунтовка трохи вище різко перейшла в кам’янисту доріжку з канавами, сипухою і великими «живими» каменярами. Для мотоцикла класу ендуро це звичайно ж ні про що, проте легковик тут може легко сісти на пузо або чого гірше пробити картер.
Виїжджаю на паркувальний п’ятачок біля монастиря і бачу припарковані уазики з відкритим верхом, відразу видно туристів привезли, краще почекати трохи, ходити з натовпом туристів таке собі заняття. Щоб убити час перевіряю снарягу і кріплення по ходу справи заводжу розмову з гідами. – а на ескі-кермен вийду цією дорогою? — вийти. Тільки тут їздити не можна взагалі-то… – відповів мені один з гідів. – нууу… А як же ви тут опинилися?))
Гіди після мого питання трохи відмовчавшись видали, мовляв єгеря тільки після 10ти починають їздити і неважливо що табличок забороняють немає, в літній час проїзд в ліс заборонений. Як я зрозумів у них є договорняк з місцевими єгерями так звана “своя-моя”))) і вони катають тут без побоювання, а ось необілеченому вільному туристу тут будуть не раді)))
Група туристи галасливим натовпом піднялися на п’ятачок парковки і з цікавістю поглядаючи на мене пострибала в уазики, ну ось тепер моя черга спускатися вниз, та подивитися все неспішно. Сам монастир вибитий у прямовисній скелі, походу це така кримська фішка. Ну дійсно, навіщо корячиться і класти кладку? в рази простіше вибити порожнини якщо порода піддається. Щось схоже можна побачити на узбережжі каспію в мангистауській області, там є підземна мечеть вибита в кручі з черепашки.
Скажу так-місце цікаве. На той момент в монастирі було два ченці, один весь сивий і худорлявий старий, інший молодший і досить міцний чоловік. Старий мовчав дивлячись вдалину сидячи на дерев’яній сходинці, а ось молодий провів мені свого роду екскурсію, коротко виклавши історію монастиря і за одне повідав ще про одну християнської практиці яка дає поняття чи був чернець святим чи ні, це свого роду іспит у ченців. Ця практика відразу додалася в скарбничку того чого я досі не розумію і прийняти не можу, можливо це тільки поки.
Походив, подивився, зробив фотки і відео. Пора рухати далі, вирішую уточнити дорогу у ченця.
– як мені проїхати на ескі-кермен, кругом по асфальту потрібно? – там на перехресті є дорога безпосередньо, по ній і їдь. — а мені ті що на уазиках сказали що тут їздити не можна… – ну так раз не можна чому ж вони тут їздять-відповів монах-їдь з богом, тут недалеко.
Монах поганого не порадить! тим більше з божим благословенням че не їхати то! їдемо на прямки.
Доріжка від монастиря йде вниз невеликим ухилом по великому щебеню. Траплялися розвилки, але слідуючи раді ченця їхати тільки прямо по самій накатаній я дуже швидко доїхав до шлагбаума. На цей раз об’їзду шлагбаума не було, але благо він був досить високий, щоб притулившись до баку ця перешкода була взята без особливих труднощів.
Далі віяло грунтовок збив мене столку і відвів мене в виноградники, але тут же попалися місцеві на тракторі які вказали мені потрібний напрямок і я без праці доїхав до підніжжя ескі-кермен. Доріжка до самого підніжжя грунтова з глибокою колією по середині і в декількох місцях досить крута, але для досвідчених мотоциклістів не буде ніяких проблем.
Припаркував мот на п’ятці, скинув черепаху і пішов вгору по стежці. Далі каса, якщо не зраджує пам’ять 100р за квиток, касирка запропонувала залишити шолом у неї щоб не тягатися з ним. Біля каси до слова зустрів нарешті єгеря)), теж побалакав. Єгер пояснив як краще обійти все і де є небезпеки, там потрібно бути уважніше. Хочу відзначити, що єгер був на пітбайку), подивився ближче вельми зручна тарантайка)))
Стародавнє місто фортеця ескі-кермен, полазити по порожнинах видовбаних в скелі вельми цікаво. На стежках є покажчики і стенди з описом, тому можна гуляти і без гіда, плюс до того ж це можна зробити не поспішаючи підганяти ніхто в цьому випадку не буде.
Побродивши по місту близько години, облазивши потаємні важкодоступні порожнини йду до каси, забираю шолом і до мотоцикла. Далі план такий – зараз вийдемо на трасу, а там видно буде куди рушимо далі. Виїжджаючи сталася така ж картина як і на мангуп кале))) будка кпп/каса і охренівающее особа типу єгеря, який мабуть не очікував появи мотоцикліста. Зупинятися в цей раз я не став, відкрутив ручку газу піднімаючи завісу з пилу і був такий.)))
Гальмнув біля кафешки поблизу села холмовка, далі був основний асфальт потрібно було вирішити куди рухати далі, ну і підкріпиться не завадило б. За вибором кафешки в криму тепер вирішальну роль відіграє наявність wi-fi, чебуреки скрізь однакові. Чайник чаю і пару чебуреків вирішили проблему бурчання в животі як і інтернет проблему зв’язку з материком. Вирішую рухати в сторону коси і зависнути там якщо сподобається.
Спочатку до бахчисарая, заправившись рухаю по трасі 35н-018 через селища маловидне, відрадне і табачне. Поспішати особливо нікуди, по дорозі попався винний завод, власне пропустити таке я ніяк не міг) заскочив, але був засмучений… В пластик вино не розливають, тільки скло і вміст вельми дорогуще.коли до передбачуваного табору залишалося близько 100км попереду я побачив якийсь серйозний кипеш-скорою, пару мотоциклів на узбіччі і пожарку посередині дороги. Раз стоять мотоцикли значить хтось з двоколісних влип…
Так і є… Через десяток секунд я вже об’їжджав авто і лежачий на боці мотоцикл. Паркуюся подалі з’їжджаючи на узбіччя і йду в бік авто швидкої допомоги. Підходити близько не став, там вже і без мене розібралися, мотоцикліста на ношах вантажили в швидку, недалеко від авто стояв дід і ридаюча що є сили бабка. Мотоциклісти стоять біля швидкої пізніше повідали як все було, їм це сказав райдер поки ще був у свідомості, його ж слова підтвердили кавунники торгують тут же. Ситуація була так:
дід гальмував близько кавунників, купивши кавун з узбіччя пішов на розворот і удар. Мотоцикліст перелетівши через авто впав в кущі десь метрів в 15 …
Власне по авто і його розташуванню було зрозуміло, що дід йшов на розворот. Мотоцикл йшов в попутному напрямку, удар припав в районЗаднього колеса з боку водія під прямим кутом, з точки удару на асфальті починався характерний чорний слід дугою від зміщення покришок задньої осі. Авто розвернуло метра на півтора, вм’ятина на автомобілі сильна, але на подив у мотоцикла тільки розбита фара і зміщений бак, пір’я вилки як виявилося пізніше були цілими. Припускаю, що зіткнення сталося вже при гальмуванні в «стоппі», з якою швидкістю їхав мотоцикл незрозуміло, але думаю явно більш ніж 60км/год, хоча фіг його знає яж не експерт. Райдеру дісталося добре, при побіжному огляді лікарі сказали, що зламана рука і обидві ноги. Мотоцикл ніби як kawasaki versys, а сам райдер з йошкар-оли.
Поліція їхала дуже довго … Через якийсь час під’їхало авто і з нього вийшла жінка років так 30ти в погонах, вона обняла по черзі старих і відвела ридаючу стареньку в свою машину.
– ну все … Походу дочка прикотила… – сказав один з мотоциклістів-як би ща з хлопця крайнього не зробили…
Жінка підійшла до нас і запитала – ” чи знаємо ми мотоцикліста і як все сталося?» — потім двинула до арбузникам. У арбузников після розмови з нею змінилися свідчення)) вони вже не бачили як все сталося і взагалі в момент зіткнення дивилися в поле. Як тільки жінка оцінила обстановку, так і під’їхала поліція … Напевно це все збіги звичайно. Не встигли поліцейські вийти як вона підскочила до них, а після ще під’їжджали пару дядьків в костюмах, розмовляючи між собою косячись на нас, коротше було видно що планується договорняк якийсь … Дід після розмови з нею взагалі почав говорити поліцейським що їхав прямо …
Один з хлопців зметикував, що можливо у райдера була екшн камера і вона була включена?!? потрібно було щось робити. Хлопці підійшли до речей парняги які були складені купкою на узбіччі і почали їх перебирати. На шоломі дійсно висіла камера, походу є шанс добути залізобетонну доказову базу. Ми стовпилися купкою на узбіччі в тіні дерев намагаючись законектітся до камери і подивитися через смартфон чи є запис. Камера природно була запаролена, подзвонили райдеру який до слова в лікарні прийшов до тями і дізналися пароль. На превеликий жаль потрібного відео на камері не виявилося … Схоже що камера була відключена в момент аварії.
Жінка в погонах мабуть побачивши наше зібрання на узбіччі підійшла і запитала – ” чи не було реєстратора у мотоцикліста?”на що хлопці відповіли -” є, але він запаролений і ми віддамо його власнику!»
— нехай думають, що запис є… – промовив один з хлопців коли жінка відійшла від нас.
Простояли ми на місці події години три, може більше. Мотоциклісти під’їжджали, цікавилися долею райдера. Хлопці хто був з самого початку вирішили стояти до кінця, я теж вирішив залишитися, та й потім потрібно ж було щось робити з мотоциклом. Один з місцевих мотоциклістів вже зв’язався з хлопцями з євпаторії і вони підскочили до місця дтп з причепом. Коли оформлення і виміри рулеткою нарешті таки закінчилися, ми дружненько завантажили мот в причіп і кожен поїхав своєю дорогою.
Все, що відбувається, а так само положення мота хлопці знімали на смартфони, так що фоток з місця дтп у мотоцикліста з йошкар-оли буде достатньо. Я навіть знімав на свою екшн камеру, але за законом підлості на камері закінчилася плівка і нічого толком не записалося. Бажаю невідомому мотоциклісту з йошкар-оли якнайшвидшого одужання і щоб справедливість восторжествувала.
Дістався я до місця призначення вже на заході. У селищі знам’янське затарився продуктами і відразу ж попер на прямки до моря. Часу вибирати вже не було, потрібно вставати на першому відповідному місці, що я власне і зробив. Виїхавши до моря відразу зрозумів, що це не зовсім бєляус, ну і хай з ним!) пісочок біля моря що там що тут однаковий! піди на самій косі можливо не проштовхнуться або ж вобще там платно, тому ставлю табір тут.
Щоб сховатися від вітру вирішую спуститься під берег ближче до моря. Їду поки колесо не закопалося в хиткому піску, значить всі приїхали)) як будемо вибиратися тепер звідси вирішимо завтра. Ну а поки ставимо по швидкому намет і відкриваємо баночку холодненького пивка.
Продовження слід…
